Публiкацiї
Смешко: силові органи стали преторіанською гвардією панівної партії

Смешко: силові органи стали преторіанською гвардією панівної партії

Голова Служби безпеки України (2003 2005) Ігор Смешко виступив на підсумковому засіданні Стратегічного дискусійного клубу на тему: «Пост-Вільнюс: діагностика національної (не)безпеки».

Захід проводився 16 грудня Інститутом світової політики за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні та уряду Норвегії.

Нижче публікуємо текст виступу пана Смешко.

Головною проблемою в нашій держав є структурна слабкість демократичних інститутів влади і відсутність ментальної єдності всієї країни. Ми є щасливі, що сьогодні бачимо народження остаточне громадянського суспільства України. Процес, який почався фактично у 2004 році, знайшов сьогодні логічне завершення. Але вся біда у тому, що ніхто із патріотів України не може передбачити: а хто прийде до влади внаслідок цих подій, і чи можуть вони використати другий шанс для зміни системи, а не зміни конкретних посадовців у владних кабінетах при авторитарній системі правління, яка у нас зараз сьогодні існує; а які зможуть зробити незворотні структурні зміни в системі державного управління згідно нашої Конституції. Йдеться про три незалежні гілки влади з обмеженням цієї влади на інституційно-правовому рівні з боку громадянського суспільства.

Якщо б мене спитали, в чому полягає основна квінтесенція національної безпеки, процвітання і розвитку стабільної України, це три прості слова: демократія, верховенство права і євроінтеграція. Але ж ці слова повинні бути імплементовані.

2010 рік, коли в неконституційний спосіб була змінена Конституція у редакції 2004 року, і ми рішенням суду опинилися в новій системі координат, тобто замість парламентсько-президентської отримали авторитарно-президентську систему координат. Як на мене, саме в той час опозиція повинна була виводити людей на вулиці, пояснюючи, що ми фактично дали можливість панівній політичній силі створити феодальне управління, як у Франції 11 століття, одягнене у шати демократичної риторики.

Зруйнований, закритими партійними списками демократичний принцип підзвітності народних обранців - своїм виборцям та монополізація Адміністрацією Президента контролю, практично над усіма кадровими призначеннями в країні, привели, де – факто, до:

- практичної ліквідації в країні принципів виборності представницьких органів влади та місцевого самоврядування;

- катастрофічного пониження рівня професіоналізму у всіх гілках державної влади.

Фактично ми обрали парламент, в якому водії, секретарі, охоронці змогли стали народними депутатами без всякої можливості з боку виборців контролювати їхні дії.

Ця інституційна криза у поєднанні з законодавчо непідготовлена практика призначення в керівництво силових структур, починаючи із 2005 року, «політ висуванців», привели до загрозливої політизації правоохоронних органів і спецслужб України. На всі ключові посади в силових структурах були призначені лоалісти панівної партійної сили, яка не є підзвітною ані парламенту, ані Конституції і законам України.

Всі ці елементи якраз і призвела до того, що президент, який згідно із Конституцією здійснює управління зовнішньою політикою виключно в рамках законів України (а закон України визначає головним зовнішньополітичним пріоритетом євроінтеграцію), фактично самоусунувся і дозволив уряду вийти за межі своїх конституційних повноважень і зупинити процес нашої євроінтеграції, під приводом лише одного пункту – бюджет країни. Це підміна понять, адже євроінтеграція - це не тільки питання бюджету і економіки, це цивілізаційний вибір, який включає в себе елементи національної безпеки, оборони, систему побудови державних органів центральної влади. І знову жоден інститут влади не зміг назвати речі своїми іменами, а саме: президент не виконує своїх обов’язків, уряд перевищує свої повноваження, а парламент і громадянське суспільство не має жодного контролю над правоохоронною системою.

Головне питання, яке мене дуже тривожить: що буде далі? Я не є політиком, я професійний військовий. Але як професор системного аналізу, переконаний - необхідне повернення до Конституції зразка 2004 року (до парламентсько-президентської республіки), негайний перехід до відкритих партійних списків, перезавантаження, в першу чергу, Верховної Ради, тобто дострокові вибори на новій основі з підходом до виборів 2015, коли народ України скаже своє слово. І борони Боже, якщо нова влада, яка прийде, захоче зберегти систему авторитарного управління і не зробить все, щоб побудувати три дійсно незалежні гілки влади. Необхідно негайно поставити силовий і правоохоронний сектор під контроль парламенту та обмежити повноваження тих, кого призначає панівна політична сила. Тому що будь-яка політсила, яка приходить до влади має максимум 50% підтримки, вона не відповідає за все суспільство, за всю націю. А у випадку відсутності контролю це фактично преторіанська гвардія тимчасово прийдешніх до політики людей, які під прикриттям демократії можуть робити те, що вони робили на Майдані 29 на 30 листопада.

Завершуючи, я хочу підтвердити дуже важливу річ, яку сказав президент Ландсбергіс стосовно ментальності. Та сила, яка переможе повинна розуміти, що все ж таки ментально ми маємо дві частинки України. З другою частиною потрібно також працювати. Бо вона має уявлення про демократію поки 2005-2010, На жаль за 22 років Україна ще ніколи не жила при розвинутій демократії. Колись у 1801 генерал Бонапарт сказав такі слова: «Це тільки на самому початку все залежить від кількості батальйонів, які ти маєш, щоб взяти влади, але в кінцевому рахунку все залежить від загальносуспільної думки». Тобто перемагає той, хто зміг переконати суспільство, що він веде країну у правильному напрямку. Бонапарту приписують ще такий вислів: «У вічній боротьбі саблі і ментальності ментальність завжди буде перемагати саблю».