Публiкацiї
Як гарантувати безпеку в Чорноморському регіоні?

Як гарантувати безпеку в Чорноморському регіоні?

Стаття в газеті "День" з коментарем члена Наглядової ради Інституту світової політики Джеймса Шерра

Микола Сірук

Туреччина пропонує посередництво у врегулюванні російсько-українського конфлікту. Експерти вважають, що Київ і Анкара мають наповнити стратегічне партнерство конкретним змістом

Останніми роками українські очільники часто говорили, що відносини між Києвом і Анкарою вийшли на рівень стратегічних. Але водночас у різних документах чи під час різних зустрічей Україна заявляла про стратегічне партнерство з декількома десятками країн. І, зрозуміло, зокрема й з Російською Федерацією. Але події цього року продемонстрували, що зараз ми перебуваємо у стані війни з Росією, і ніякої мови не може бути про будь-яке партнерство, не кажучи про стратегічне.

Тому анексія Росією Криму, де живують близькі до турків кримські татари, а також російська агресія на сході нашої країни стали випробуванням стратегічного партнерства між Україною та Туреччиною.

І що ми побачили? Заяву голови турецького зовнішньополітичного відомства Ахмета Давутоглу після зустрічі з лідером кримськотатарського народу, народним депутатом України Мустафою Джемілєвим 17 березня, про те, що Україна є стратегічним партнером Туреччини, і в рамках цього партнерства Анкара виступає за територіальну цілісність України.

28 квітня в інтерв’ю американському телеканалу РBS турецький прем’єр Ердоган визнав, що він і Путін поважають один одного, додавши при цьому, що під час телефонної розмови з Путіним він заявив, що не погоджується з його діями в Криму.

Тобто з боку Ердогна різкого засудження дій Путіна не було, а лише заклик позитивно ставитися до результатів виборів в Україні й визнати їхній результат.

То на якому ж етапі зараз перебувають українсько-турецькі відносини, намагалися з’ясувати учасники Міжнародного експертного круглого столу «Українсько-турецькі відносини на сучасному етапі: можливості і перешкоди», який відбувся 3 липня у Києві у приміщенні секретаріату ГУАМ.

Відносини між Україною і Туреччиною є дуже важливими у даний період становлення нового міжнародного порядку в регіоні, вважає Генеральний секретар ГУАМ Валерій Чечелашвілі. За його словами, торговий обіг між Україною і Туреччиною становить 6 млрд доларів, але це лише 3% ВВП, тому є чимало можливостей для збільшення двосторонньої торгівлі.

Отже, наголосив пан Чечелашвілі, досягання успіху Україною є важливим для Туреччини і навпаки. Водночас він зазначив, що російський ринок справді є важливим для обох країн, але ризикований.

Заступник секретаря РНБО Олександр Литвиненко звернув увагу на те, що зараз існує брак розуміння, як працюють декларації, зокрема про стратегічне партнерство між Києвом і Анкарою. Разом з тим він також наголосив на тому, що відносини між Україною і Туреччиною мають стати наріжним каменем будівництва нового порядку в регіоні.

Тим часом посол Республіки Туреччина в Україні Джан Йонет ТЕЗЕЛЬ відверто зізнався, що не можна зрозуміти природи кризи в Україні і якою має бути нормативна відповідь. «Зараз рано робити висновки, а треба намагатися зрозуміти, чому виникла нинішня криза в Україні. Чи була вона неминучою, чи можна було її утримати, чи, можливо, уникнути деяких її елементів. Треба бути реалістично патріотичним і слухати одне одного і вчитися в одне одного», — зазначив посол.

Він також сказав, що стратегічне партнерство є важливим для Туреччини, і ми його будемо продовжувати, зокрема готувати до підписання угоду про вільну торгівлю. У сфері зовнішньої політики, продовжив турецький посол, ми допомагатимемо, щоб Україна почувалася в безпеці, розвивала демократію, інклюзивність і мала неконфронтаційні відносини з Росєію.

На це директор Інституту сходознавства НАНУ Олександр Богомолець відповів, що ставлення українців до росіян були добрими, але це не завадило Росії відібрати Крим.

Заступник директора Департаменту Європи в МЗС України Ольга Чубрикова зазначила, що за 23 роки незалежності України між нашою державою та Туреччиною не було жодного конфлікту. На її думку, співпрацю між обома країнами ще більше можна зцементувати великими проектами. Більше того, додала вона, враховуючи дух взаємної довіри, добросусідства, Україна і Туреччина мають стати основою регіональної безпеки. А для цього треба більше робити і разом пропонувати рішення, а також здійснювати геополітичну активну політику.

Турецькі учасники зустрічі наголошували, що Туреччина хоче мати добрі відносини з Росією і хоче використати свої зв’язки як посередник, щоб врегулювати кризу в Донбасі, а як член НАТО — стати провайдером безпеки в регіоні. Зокрема на цьому наголошував професор, голова Центру стратегічних досліджень МЗС Туреччини Ресуль Алі УСУЛ. Разом з тим він визнав, що напруження між Росією і Грузією, з одного боку, а також між Росією та Україною з другого, стали новими викликами у формуванні нового світового порядку.

Заступник завідувача кафедри політології та міжнародних відносин університету Мармара Емре ЕРШЕН звернув увагу на те, що після анексії Криму баланс сил у регіоні Чорного моря змінився на користь Росії. «Анкара підтримала мирний план Порошенка, що є потужним сигналом довіри між Україною та Туреччиною, але разом з тим Туреччина не повністю використала дипломатичний потенціал у ситуації в Криму», — вважає він.

Доцент університету Атилим Алі Хасан КАРАСАР також наголосив на тому, що окупація Криму Росією повністю порушила баланс у Чорноморському регіоні, зруйнувавши традиційну безпекову структуру. Разом з тим він нагадав, що 2004 року сама Туреччина виступила проти нового безпекового режиму в Чорноморському регіоні. Нагадаємо, що тоді Сполучені Штати пропонували створити бази в Констанці та Варні, але тодішній уряд Туреччини, який очолював Ердоган, виступив проти цих планів, мабуть, щоб не дражнити друга Путіна. А тепер очевидно, що ця помилка Ердогана вилилася спочатку в російсько-грузинську війну, а тепер — в російську агресію в Україні.

Більше того, Ердоган, як зазначають експерти, зробив ставку на співробітництво з Росією, яка стала третім зовнішньоторговельним партнером Туреччини. Із Росії надходить 16 відсотків газу, який споживає Туреччина. Окрім того, Росія будує в Туреччині АЕС, до того ж, як зазначили в розмові турецькі дипломати, цей контракт було оформлено без тендеру. І насамкінець Анкара дала добро на будівництво «Південного потоку» у своїх водах. Хоча турецькі експерти зазначають, що це — технічне питання, і тут не йдеться про те, чи цей проект є загрозою для України. І після цього говорити, що Туреччина може бути посередником між Україною та Росією?

Зрозуміло, що з Туреччиною потрібно співпрацювати і використовувати всі можливості для нарощування торгового обігу. А можливості для цього справді є. Як зазначив професор, заступник декана факультету економічно-адміністративних дисциплін Близькосхідного технічного університету Фірат Октай ТАНРИСЕВЕР, це сфери авіабудування та сталевиробництва. За його словами, Туреччина може сприяти енергетичній безпеці України, доступу до Близького Сходу.

Старший науковий співробітник британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House Джеймс Шерр, який недавно побував у Туреччині та Грузії і майже випадково потрапив на цей експертний стіл, зазначив, що зараз потрібно враховувати таку реальність, як транзит російських енергоресурсів проходить через Туреччину. Він також сказав, що у даний момент існує потенціал для турецьких інвестицій в український вугільний сектор.

«Але це вимагає реальної приватизації, відповідного менеджменту і стабільного юридичного законодавства, чого на даний момент немає. Тому це є пріоритетом. І, більше того, це вимагає ліквідації субсидій в українському енергетичному секторі, усунення існуючих неефективних структур і механізмів. У минулому всі ці проблеми стосувалися бізнесу та безпеки. А тепер вони є питанням національного виживання. Я сподіваюсь, що нинішній Президент це розуміє і буде здійснювати реальні реформи. А це важливо не лише для залучення інвестицій у майбутньому. І тут перспективи не дуже райдужні», — наголосив британський експерт.

На його думку, у російсько-українському конфлікті переможцем став Китай, а Туреччина — великим невдахою. Пан Шерр також звернув увагу на те, що експерти багато говорили про військову і безпекову ситуацію в цьому регіоні, не аналізуючи при цьому динаміки Росії, з якою вона може без будь-яких перешкод здійснити модернізацію й оснащення Чорноморського флоту, включаючи розміщення передових систем ПВО, радіус дії яких може сягати Середземного моря.

— Я знаю, що це дуже добре розуміють, і це зумовлює велику стурбованість у вищому військовому командуванні НАТО у Монс. Це також добре розуміють у Грузії, де я нещодавно побував, — у Батумі. І якщо говорити про результат обміну думками, то це сильне відчуття загрози в Чорноморському регіоні України. І це стає реальною основою того, щоб наповнити суттю відносини, які упродовж років були надто риторичними і з надто вихолощеним змістом», — зазначив Шерр.