Публiкацiї
Шпек: Угода про асоціацію з ЄС дасть Україні відчуття захищеності

Шпек: Угода про асоціацію з ЄС дасть Україні відчуття захищеності

18 вересня 2013 року член Ради Національного банку України, колишній посол України в ЄС Роман Шпек виступив на п’ятому засіданні Стратегічного дискусійного клубу, присвяченому економічним викликам національної безпеки України.

Захід проводився Інститутом світової політики за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні та уряду Норвегії.

Досвідчений економіст розповів про нинішній стан української економіки та наслідки підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом. Шпек підкреслив необхідність проведення масштабних структурних та економічних реформ, які повинні також сприяти формуванню нової якості політики. За його словами, Угода з ЄС відкриє перед Україною значні економічні перспективи, однак вона повинна бути здатною витримувати конкурентний тиск більш розвинутих економік країн-членів ЄС.

Нижче публікуємо повний текст виступу пана Шпека.

Шановні друзі, тема нашого сьогоднішнього дискусійного засідання: «Україна напередодні Вільнюса». У Вільнюсі ми очікуємо не стільки саміту ЄС і країн-учасників Східного партнерства, а підписання Угоди про політичну асоціацію та поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі.

Що є метою цієї Угоди? Далеко не зона вільної торгівлі, а зона вільної торгівлі як інструмент поступової інтеграції окремих секторів, а далі й цілої економіки України до внутрішнього ринку Європейського Союзу. Це основний зміст цієї Угоди, і через це окремі її положення цієї дещо жорсткіші ніж положення угоди про приєднання України до СОТ, адже йдеться не стільки про зону вільної торгівлі, як про участь України у внутрішньому ринку Європейського Союзу. Це вимагатиме від України роботи у тому напрямку, що окреслюється так званими Копенгагенськими критеріями, політичними, економічними і правовими. А якщо коротко підсумувати економічний критерій для членства (а в економічному плані – це участь у внутрішньому ринку), то економіка України повинна бути здатною витримувати конкурентний тиск більш розвинутих економік країн-членів ЄС.

Найважливіше питання сьогоднішнього стану національної безпеки України – це рівень конкурентоспроможності наших підприємств, наших галузей, нашої економіки в цілому; і це може також бути відповіддю на питання про різні торговельні, митні війни. Якщо рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції не є достатньо високим і ми прив’язані до якихось унікальних ринків, то й вразливість нашої економіки пропорційно зростає.

Стратегічна ціль – участь у внутрішньому ринку Європейського Союзу – покладає на Україну завдання адаптувати як частину свого законодавства майже 80% законодавства і норм регулювання ЄС, які організовують діяльність внутрішнього економічного ринку. Це надзвичайно серйозне завдання, на це потрібні і час, і кошти.

Досягти цього ми можемо тільки шляхом проведення широких реформ (політичних, структурних, економічних), міняючи все наше внутрішнє життя. Тому що без демократії конкуренція неможлива, а без конкуренції економіка не буде спроможною протистояти викликам.

Для нас надзвичайно важливо, щоб ці всі структурні реформи були спрямовані на досягнення якісних показників: підвищення продуктивності праці (по цьому показнику ми значно втрачаємо у порівнянні з економіками наших головних торговельних партнерів), енергомісткість та енергозаміщення (енергомісткість повинна скоротити витрати і дати можливість, підвищуючи продуктивність праці, збільшувати оплату праці, формувати нову ємкість внутрішнього ринку України). Для такої економіки України, економіки перехідного періоду, надзвичайно загрозливим є такий високий рівень залежності економічного зростання від обсягів експорту української продукції, а особливо сировинних напівфабрикатних продуктів діяльності нашої економіки.

На превеликий жаль, в контексті Угоди про асоціацію ми не почули з вуст наших політичних партнерів, що Україна, як будь-яка європейська держава, в один день може стати членом ЄС, але зі свого боку Україна таку заяву робить. Нам потрібно розуміти, що всі ці реформи повинні сприяти формуванню нової якості політики, усунення політичної корупції, утвердження демократичних цінностей. Адже після трьох офіційних критеріїв (т.зв. копенгаґенські критерії для вступу в ЄС. – Ред.) є окремий абзац про те, що влада держави-апліканта повинна бути здатною виконувати покладені на неї суспільством завдання.

Здійснюючи такі реформи, ми повинні запитати: «А що є завданнями влади?». І якраз у контексті економічної безпеки слід запитати: «Чи уряд, міністерства повинні керувати економікою через окремі проекти, чи вони повинні формувати і керувати очікуваннями?» Формувати очікування через здоровий реалістичний макроекономічний прогноз, через якісний низькодефіцитний бюджет, який дає впевненість інвесторам, фінансовим посередникам, які працюють на ринку, що вони можуть активно приймати участь у розбудові економіки, у фінансуванні середньо- і довгострокових проектів.

Сьогоднішня ситуація зі станом державного бюджету, з бюджетним плануванням, з якістю макроекономічного прогнозу та використанням ручних механізмів на ринку валютного регулювання призводить до того, що рівень довіри іноземних і вітчизняних інвесторів надзвичайно низький і рівень інвестицій в основні засоби скорочується.

Без інвестування з боку приватного сектору вирішити ці завдання неможливо, а надіятись на те, що завтра у нас будуть кращі доходи державного бюджету, марно через те, що функція бюджету і його можливості зараз дещо інші. Надзвичайно важливо розуміти, що при правильному формуванні і управлінні очікуваннями у нас зросте кількість тих, хто бажає взяти участь в економічних інвестиційних процесах. Ми будемо бажаними партнерами ЄБРР чи Європейського інвестиційного банку. Співпраця з МВФ дасть можливість отримати доступ до ресурсів МБРР. За рахунок цього ми зможемо розвивати нову інфраструктуру, розвивати нові технології, нові виробництва; і таким чином змінювати структуру української економіки і впливати на зміну та вибір нової моделі економічного розвитку. Це надзвичайно складні і трудомісткі завдання, але без їхнього вирішення ми не досягнемо ту стратегічну мету, яку ми перед собою поставили, – стати членом чи учасником внутрішнього ринку країн ЄС. Важливо також розуміти, що економічна конкурентоспроможність держави за нинішніх умов визначає рівень її національної безпеки. Так, надмірна енергомісткість одиниці ВВП призводить до значної залежності України від російського газу, негативно впливає на стан платіжного її торговельного балансу, а також є причиною досить низького суверенного рейтингу Української держави при виході на міжнародні фінансові ринки.

Реформи потребують, окрім інституційної спроможності уряду і влади в цілому, також міцної і сильної політичної волі і обізнаності. Надто часто ми чуємо прояснення, що це рішення непопулярне, що болісно вирішувати питання конкурентоспроможності шляхом зміни тарифної цінової політики, паралельно здійснюючи масштабні заходи по скороченню енергомісткості. Наші політики частіше знаходять пояснення, чому цього не слід робити, замість того, щоб переконати себе і тих, хто їх обирає на певну каденцію, що без цих реформ наше життя буде значно складнішим, а майбутнє менш передбачуваним.

Я не у всьому погоджуюсь з пані Меркель, але, коли вона у 2008 році сказала, що членство України в НАТО не зміцнить ні НАТО, ні безпеку на європейському континенті, виходячи з тих двосторонніх відносин, що склались у Німеччини і Росії, Франції і Росії, Італії і Росії, Іспанії чи Голландії і Росії; нам потрібно розуміти, що такими є реалії. І те, що відбулося 2010 року в Україні, було продиктоване деякими європейськими лідерами у 2008 році. Але нам потрібно чітко усвідомлювати ту відповідальність, яку перебирають на себе структури ЄС за стан європейської військової та економічної безпеки. Ми маємо багато механізмів для співпраці, але питання політичної і військової безпеки для України, враховуючи її геополітичне і географічне становище, у значно більшій мірі залежить від міцності, конкурентоспроможності її економіки та здатності політичних лідерів реалізувати мету на євроінтеграцію. І я переконаний, що ця мета буде закріплена на саміті у Вільнюсі в результаті підписання Угоди про політичну асоціацію і створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

У контексті економічної безпеки потрібно усвідомлювати, наскільки важливо забезпечити незалежне правосуддя у нашій державі. Тільки це дозволить збільшити приток приватних інвестицій в українську економіку. Наявний рівень захисту прав власності не стимулює ні приток інвестицій, ні економічне зростання. Наш сьогоднішній стан плачевний, багато учасників ринку думають не про нові проекти, а про те, як завершити вже початі. Кількість нових підприємств, що відкривають рахунки в банківській системі для реалізації нових проектів, не зростає.

Нам потрібно також розуміти, що незалежне правосуддя і захист прав власності сприятиме розвитку громадянського суспільства через розвиток малого і середнього бізнесу, що є основою розвитку демократичного суспільства і середнього класу. Сьогоднішній рівень малого і середнього бізнесу не достатній для того, щоб можна було говорити про існування міцних підвалин для стабільного демократичного розвитку України і функціонування некорумпованої політичної системи.

Відносини Україна – НАТО значною мірою будуть залежати від готовності України до здійснення демократичних і економічних реформ, а також від того, чи досягнуть окремі члени НАТО (в першу чергу, Німеччина і Франція), які наполягають на необхідності реформування Альянсу, домовленості зі США. Але те, що країни Європейського Союзу створили достатньо потужностей і органів, які опікуються питаннями політичної і військової безпеки, при реалізації положень Угоди про політичну асоціацію і зону вільної торгівлі дозволить Україні почувати себе захищеною на європейському континенті.