Публiкацiї
Огризко назвав позитиви торгових суперечок з Росією

Огризко назвав позитиви торгових суперечок з Росією

18 вересня 2013 року колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко взяв участь у п’ятому засіданні Стратегічного дискусійного клубу, що був присвячений економічним викликам національної безпеки України.

Захід проводився Інститутом світової політики за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні та уряду Норвегії.

Екс-глава МЗС зосередив свою увагу на зовнішньополітичному моменті економічної безпеки, а саме на спробах Росії впливати на українські внутрішні процеси. Огризко підкреслив, що саме традиційна прив’язка української економіки до російського ринку є одним із об’єктивних чинників залежності і вразливості української економічної системи перед зовнішнім тиском.

Нижче публікуємо текст виступу пана Огризка.

Мене частенько звинувачують у різних фобіях, тому я останнім часом починаю шукати на підтвердження своїх думок думки певних російських розумних людей. І вчора, читаючи газету «День», я натрапив на кілька об’єктивних думок. Наприклад, пан Дмитро Шушарін, історик і публіцист з Москви, пише: «Російська еліта важко переживає, що сталося відторгнення російської моделі державного устрою народами Європи, тому настільки глибокими і потужними є переживання з приводу геополітичної катастрофи не лише елітою, а й звичайною частиною російського суспільства. На їхню навіть не думку, а відчуття, Горбачов вчинив «не по-русски», дозволивши іншим жити як вони хочуть і «нерусским человеком» вважав себе Єльцин, підписуючи Біловезькі угоди».

Саме звідси оці прямолінійні, абсолютно неадекватні дії (Росії. – Ред.), свідками яких ми є протягом останнього часу. Вони не є наслідком якихось непродуманих миттєвих тимчасових рішень, це іманентна сутність, яка, на превеликий жаль, досі ніяк не може залишити російський політикум.

З іншого боку, давайте помізкуємо: що це дає нам? Адже будь-яку ситуацію можна розглядати як з позитиву, так і з негативу. Давайте пошукаємо позитив і в цій ситуації. Мені здається, це найбільш оптимальний підхід, тому що він дає можливість знайти якийсь вихід. Не достатньо просто сказати: «Погано і все». Давайте подумаємо, що це нам дає? І мені здається, що це нам дає щонайменше шанс почати думати про пошук зовсім інших зовнішньоекономічних партнерів і ринків. Нещодавно я говорив з одним нашим політичним діячем, промисловцем, який виробляє дуже смачну продукцію. Він мені сказав, що для переорієнтації виробництва йому потрібно щонайменше 2 або 3 роки. Тобто насправді це дуже непростий процес. Але (пряма цитата відомого промисловця): «Це буде моєю платою за євроінтеграцію України, бо я розумію, що мені краще жити за нормальними, цивілізованими, прозорими правилами». І конкретним підтвердженням цієї лінії стало відкриття ним в місті Будапешт представництва своєї солодкої фірми, і це правильно.

Ви знаєте, я думаю, що другим позитивом є те, що українська економіка, знову ж таки, поступово, але невідворотно повернеться до цивілізованих правил гри, яких сьогодні немає. Пан Роман (Шпек. – Ред.) абсолютно точно казав: «Для крупного бізнесу значно важливіше мати гарантії збереження свого бізнесу, ніж постійна загроза, що хтось його брутально, нахабно забере, а власників цього бізнесу відправлять дихати свіжим камчатським чи сибірським повітрям». Це теж очевидно.

Я думаю, що як прийнято казати last, but not least, це дуже хороший спосіб згуртування українських економічних і політичних еліт. Знову ж дозволю собі коротеньку цитату пана Шушаріна: «Україна здобуває нову ідентичність внаслідок євроінтеграції, нехай і ситуативну, але політичну єдність. Конфронтація з Україною з приводу євроінтеграції або Кремля є тими діями, які показують, що таке «Доктрина Путіна». Вельми істотно, що за цими діями можна судити про самоідентифікацію російської еліти як поза- і навіть антиєвропейської. (Формула) «або Росія, або Європа» означає, що ця еліта бачить Росію поза Європою і у конфронтації з нею».

Чи це добре, панове? Я думаю, що це дуже погано. Тому що насправді ми повинні думати про те, щоб мати в Північно-Атлантичному просторі справді конвергентну систему, яка взаємодіє, починаючи від того самого Ванкувера і закінчуючи Владивостоком. Але, на превеликий жаль, сьогодні ця ціль є непідйомною, так як одна частина цього простору не хоче приймати ці загальні правила гри.

У мене виникає питання: для чого взагалі створювати Митний союз? Є у нас Європейський союз, який уже досяг своїх цілей, показав свою ефективність. Звичайно, у нього купа проблем. Це те, що потребує змін, вдосконалень і так далі, але це реально функціонуюча ефективна політична і економічна система. Питання: для чого робити блідий клон? Який у цьому сенс? На це питання я ще жодного разу не отримав прямої, кривої чи якої завгодно відповіді з боку наших російських партнерів. Вони просто не знають, що відповідати. Шкода, бо хотілося б, щоб ще це покоління дожило до того часу, коли всі ми будемо состиковуватись за одним так би мовити паролем «свій-свій», а не «свій-чужий». І хотілося б, аби Україна агітувала Росію у цьому плані вже як член Європейського Союзу і НАТО, бо приклад сусіда, як ми пам’ятаємо, це найкращий приклад.

Колись, на жаль, нині покійний Борис Миколайович Єльцин прославився в черговий раз своєю фразою. Звертаючись до своїх підлеглих, він спитав: «Прокинувшись – думай, що ж ти зробив для України?». Я думаю, що кожному українцю треба щоранку прокидатися і думати про формулу, про яку ми все-таки говоримо після Бухаресту, – «Україна одного дня буде членом НАТО». Тому що думки матеріалізуються, і це буде хорошою відповіддю на ті виклики, які сьогодні у нас є. І я сподіваюся, що відкинувши багато політичних нашарувань, які ми маємо протягом останніх трьох років, ми все-таки вийдемо на розуміння того, що і ЄС і НАТО є двома стовпами української стабільності, безпеки і незалежності. Саме у такий спосіб ми зможемо найкращим чином реалізувати свої національні інтереси.