Публiкацiї
Шерр: сам процес європеїзації важливіший за членство

Шерр: сам процес європеїзації важливіший за членство

Науковий співробітник британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House Джеймс Шерр пояснив, у чому полягає процес європеїзації.

Один з найавторитетніших західних експертів по Україні і Росії на другому засіданні Стратегічного дискусійного клубу (18 лютого 2013) відзначив, що європеїзація не зводиться до членства в ЄС і не обмежується ним, це впровадження європейських стандартів у всі сфери суспільного життя.

Захід проводився Інститутом світової політики за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні та уряду Норвегії.

Нижче публікуємо текст виступу пана Шерра.

Європеїзація державних і суспільних інституцій є набагато важливішою для держави ніж формальне членство в ЄС. Норвегія та Швейцарія не є членами Євросоюзу, але вони впроваджують європейські стандарти куди краще за деякі країни, які є членами ЄС. Моя головна теза полягає у тому, що європеїзація забезпечить Україні потужний захист проти переважної більшості загроз.

Першим і основним завданням є створення потужних інституцій, які будуть більше, ніж просто владою. У країнах ЄС владні повноваження за своїм визначенням є обмеженими. Повноваження визначають, що держава може робити, а що ні; що належить до публічної сфери, а що до приватної. У країнах Євросоюзу будь-яка інституція є сильнішою за будь-яку навіть найсильнішу особа у ній. Інституції не повинні обслуговувати персональні інтереси.

Другим завданням є гарантування права власності, тому що це основа стабільності. Третє можна позначити як «прозорість». Що це власне означає на практиці? Це означає кілька речей: можливість дізнатись ким насправді є ті, чи інші особи; кому належать ті, чи інші економічні активи і в чому конкретно полягає їхня діяльність. Це також можливість з’ясувати як приймаються рішення, де вони приймаються, ким і чому. Якщо ви не можете цього з’ясувати, тоді ви не здатні й визначити ключових гравців, які реально впливають на прийняття важливих для країни рішень. Далі потрібно розібратись з іще одним кліше – «відкритість». Люди, які відповідають за вироблення або реалізацію політичних рішень, повинні володіти усією доступною інформацією. Інакше вони будуть приймати погані рішення. Якщо вони витрачатимуть весь свій робочий час на пошуки інформації для людей, яким вона потрібна, або які їх обманюють, прийняття поганих рішень буде неминучим.

Крім того, важлива не лише вертикальна інтеграція, а й горизонтальна, яка передбачає можливість спілкування як всередині інституцій, так і між ними. Інакше люди, які матимуть інформацію щодо певної загрози національній безпеці, просто не зможуть донести її до потрібних інституцій. І ось чому. Інцидент на Дубровці в Москві стався через брак інформації. Всередині Європейського Союзу це є нормою, стандартом. Я можу з упевненістю констатувати, що у вищезгаданих Норвегії та Швейцарії 90 % установ займаються цим питанням 90% свого робочого часу. У Британії навіть незначне порушення може одразу ж викликати скандал з далекосяжними наслідками, тому що там існує відповідальність. Хто буде інвестувати в країну без впевненості в абсолютній безпеці усіх її структур?

У цьому контексті найбільш важливою проблемою для України, на мою думку, є Крим. Хто насправді керує півостровом? Хто приймає рішення у сфері економіки, безпеки, міжнаціональних відносин (в першу чергу, йдеться про кримських татар)? Де вирішуються ці питання і чому?